Рейтинг Top Economic Thinkers присвячений діяльності найуспішніших
сучасних українських економістів. Безліч світових видань практикують
складання таких рейтингів економістів. Як правило, ранжування науковців
дає змогу наочно побачити цікаві тенденції в академічному середовищі та
суспільстві. У випадку з Україною вони особливо красномовні.
Рейтинг Top Economic Thinkers засвідчує, що українські економісти домоглися значних успіхів на науковій ниві: багато хто з них є професорами топових університетів Європи та США. Декого з українських науковців називають претендентами на Медаль Джона Бейтса Кларка – «Нобелівської премії» для молодих економістів, яку раз на два роки вручає Американська економічна асоціація. Це ще одна ілюстрація тези, що українське походження не може бути виправданням недостатньої успішності чи посередності.
Рейтинг Forbes також викриває недосконалість української системи освіти: ніхто з учасників не здобував ступінь доктора на батьківщині й не продовжує вести свою наукову діяльність в Україні. Якщо економіст хоче, щоб його науковий ступінь котирувався у світі, він намагається здобути докторську освіту за кордоном.
Хороша новина полягає в тому, що більшість успішних українських економістів усе ж таки отримала бакалаврський чи магістерський диплом в Україні. Левова частка учасників рейтингу закінчувала магістерські програми Консорціуму економічних досліджень та освіти (Economics Education and Research Consortium – EERC) – магістерської програми при Києво-Могилянській академії (з 2007-го – у Київській школі економіки), яка поглиблює економічну освіту й економічні дослідження у країнах СНД.
Із другого боку, рейтинг також може мати і критиків. Наприклад, професор і провідний науковий співробітник Київської школи економіки Павло Прокопович сумнівається в тому, що учасників Top Economic Thinkers узагалі можна назвати українськими економістами з професіонального погляду. «Юрій Городниченко, молодий економіст, працює в Америці, уже досяг вражаючих успіхів. Проте це стало можливим тому, що він працює в США, а не в Україні», – констатує він.
Другий висновок, який випливає з результатів рейтингу, – плачевний стан вітчизняного наукового середовища, не здатного мотивувати топових економістів трудитися на батьківщині. Кілька учасників рейтингу протягом деякого часу викладали в Київській школі економіки.
Павло Прокопович вважає, що коріння цієї проблеми також сягає української системи освіти. «У нас є Міністерство освіти, де вважають, що їхня основна робота – викладати. А є «сталінська» Академія наук, де науковці займаються наукою», – каже він. Прокопович стверджує, що науку не можна відділити від освіти. «У розвинених країнах наукову й викладацьку діяльність ведуть одні й ті ж люди, просто викладання займає в них не так багато часу, як у їхніх українських колег», – констатує професор, в активі якого також є публікації у визнаних економічних журналах.
Примітно, що серед членів Національної академії наук України немає топових економістів за оцінкою Forbes, методологія якого базується на міжнародних принципах оцінювання впливовості економіста. Науковці академії вкрай мало публікуються у світових наукових журналах. Павло Прокопович зазначає, що в НАНУ навіть немає доступу до сучасних баз статей.
Із другого боку, і для учасників рейтингу Forbes може стати неприємним одкровенням те, що в Україні дуже мало хто знає їхні імена й роботи. Цей факт доводить розрив між академічною думкою й економічною політикою держави.
Forbes сподівається, що рейтинг Top Economic Thinkers допоможе політикам дізнатися про таке нерозвідане джерело інформації, як українські економісти, котрі працюють у провідних світових університетах. Лише цього року декого з учасників рейтингу почали запрошувати в Україну на різні конференції. Так, у липні Forbes удалося поспілкуватися в Києві з лідерами рейтингу – Юрієм Городниченком і Тимофієм Миловановим, які активно підтримують ідею децентралізації та внесення змін до Конституції України. Проте поки що їхній візит більше схожий на громадську ініціативу, оскільки попиту з боку держави на незалежну економічну експертизу досі немає.
Самим науковцям рейтинг може нагадати про можливість стимулювати використання передових економічних відкриттів у їхній рідній країні, а також впливати на її економічну політику.
Крім цього, демонструючи успіх окремих українців, Forbes сподівається, що цей рейтинг надихне молодих економістів на майбутні звершення, а вже відомих – на ще стараннішу роботу нині. Визнання і слава – не останні стимули для академіків.
Публікацій у рейтингу: 24
Бали за публікації: 34,08
Місце за підсумками опитування колег: 11
Здобувши два ступеня бакалавра в Україні, уродженець Івано-Франківська Роман Шеремета продовжив навчання у Школі менеджменту імені Краннерта при Університеті Пердью у Вест-Лафаєтті, штат Індіана. Там же Шеремета закінчив докторат з економіки 2009 року.
Сфери наукових інтересів науковця – експериментальна і поведінкова економіки, вивчення міжнародних конфліктів і методів їхнього розв’язання, а також теорія ігор. У своїх дослідженнях він виявив, що перед загрозою конфлікту люди схильні до зайвого суперництва, що призводить до втрат для всіх ворогуючих сторін. Шеремета пояснює цю поведінкову модель тим, що деякі люди у період конфліктів усіма силами намагаються випередити противника за економічними показниками, нехтуючи взаємовигідною співпрацею. Водночас багато хто, навпаки, не бачить стимулів для економічної діяльності в такій ситуації. Недавні дослідження Шеремети присвячені питанням деескалації та розв’язання конфліктів.
Тимофій Милованов і Юрій Городниченко
Фото Forbes
Рейтинг Top Economic Thinkers засвідчує, що українські економісти домоглися значних успіхів на науковій ниві: багато хто з них є професорами топових університетів Європи та США. Декого з українських науковців називають претендентами на Медаль Джона Бейтса Кларка – «Нобелівської премії» для молодих економістів, яку раз на два роки вручає Американська економічна асоціація. Це ще одна ілюстрація тези, що українське походження не може бути виправданням недостатньої успішності чи посередності.
Рейтинг Forbes також викриває недосконалість української системи освіти: ніхто з учасників не здобував ступінь доктора на батьківщині й не продовжує вести свою наукову діяльність в Україні. Якщо економіст хоче, щоб його науковий ступінь котирувався у світі, він намагається здобути докторську освіту за кордоном.
Хороша новина полягає в тому, що більшість успішних українських економістів усе ж таки отримала бакалаврський чи магістерський диплом в Україні. Левова частка учасників рейтингу закінчувала магістерські програми Консорціуму економічних досліджень та освіти (Economics Education and Research Consortium – EERC) – магістерської програми при Києво-Могилянській академії (з 2007-го – у Київській школі економіки), яка поглиблює економічну освіту й економічні дослідження у країнах СНД.
Із другого боку, рейтинг також може мати і критиків. Наприклад, професор і провідний науковий співробітник Київської школи економіки Павло Прокопович сумнівається в тому, що учасників Top Economic Thinkers узагалі можна назвати українськими економістами з професіонального погляду. «Юрій Городниченко, молодий економіст, працює в Америці, уже досяг вражаючих успіхів. Проте це стало можливим тому, що він працює в США, а не в Україні», – констатує він.
Другий висновок, який випливає з результатів рейтингу, – плачевний стан вітчизняного наукового середовища, не здатного мотивувати топових економістів трудитися на батьківщині. Кілька учасників рейтингу протягом деякого часу викладали в Київській школі економіки.
Ніхто з учасників цього рейтингу не здобував ступеня доктора на
батьківщині й не продовжує вести свою наукову діяльність в Україні. Якщо
економіст хоче, щоб його науковий ступінь котирувався у світі, він
намагається здобути докторську освіту за кордоном
Але в самому закладі зазначають, що запросити успішних українських
економістів і вмовити їх продовжувати працювати в Києві завжди було
важким завданням. Відомі фахівці побоюються наукової ізоляції на
батьківщині – в Україні є лише декілька науковців, із ким учасники
рейтингу консультуються щодо своїх досліджень, – і замкнутості
української академічної спільноти. Можливо, у майбутньому ситуація
зміниться, але поки що західний ступінь Ph.D. – аналог «доктора наук» –
офіційно навіть не визнають в Україні. Економістів також відштовхує той
факт, що умови роботи в українських навчальних закладах значно гірші,
ніж у західних університетах.Павло Прокопович вважає, що коріння цієї проблеми також сягає української системи освіти. «У нас є Міністерство освіти, де вважають, що їхня основна робота – викладати. А є «сталінська» Академія наук, де науковці займаються наукою», – каже він. Прокопович стверджує, що науку не можна відділити від освіти. «У розвинених країнах наукову й викладацьку діяльність ведуть одні й ті ж люди, просто викладання займає в них не так багато часу, як у їхніх українських колег», – констатує професор, в активі якого також є публікації у визнаних економічних журналах.
Примітно, що серед членів Національної академії наук України немає топових економістів за оцінкою Forbes, методологія якого базується на міжнародних принципах оцінювання впливовості економіста. Науковці академії вкрай мало публікуються у світових наукових журналах. Павло Прокопович зазначає, що в НАНУ навіть немає доступу до сучасних баз статей.
Із другого боку, і для учасників рейтингу Forbes може стати неприємним одкровенням те, що в Україні дуже мало хто знає їхні імена й роботи. Цей факт доводить розрив між академічною думкою й економічною політикою держави.
| Місце | Економіст | Місце роботи | Бали за публікації | Місце в опитуванні колег |
| 1. | Юрій Городниченко | Доцент Каліфорнійського університету в Берклі | 29,5 | 1 |
| 2. | Тимофій Милованов |
Доцент Піттсбурзького університету |
16,5 |
2 |
| 3. |
Андрій Запечельнюк |
Професор Бізнес-школи Адама Сміта при Університеті Глазго | 20,5 | 6 |
| 4. | Роман Шеремета | Доцент Школи менеджменту ім. Везерхеда при Університеті Кейс Вестерн Резерв | 34,08 | 10 |
| 5. | Вікторія Гнатовська | Доцент Ванкуверської школи економіки при Університеті Британської Колумбії | 11,83 | 3 |
| 6. | Павло Блавацький |
Професор Школи менеджменту та управління при Університеті Мердока |
73,5 | 13 |
| 7. | Андрій Норець |
Доцент Браунівського університету |
14 | 7 |
| 8. | Віктор Циренніков | Доцент Корнельського університету | 11,33 | 5 |
| 9. | Олександр Талавера | Доцент Школи менеджменту при Шеффілдському університеті | 15,42 | 11 |
| 10. | Володимир Білоткач |
Старший викладач економіки Бізнес-школи при Ньюкаслському університеті |
16,84 | 14 |
| 11. | Сергій Маляр |
Доцент Школи бізнесу ім. Ліві при Університеті Санта-Клари |
10,08 | 4 |
| 12. | Інеса Лав |
Доцент Гавайського університету в Маноа |
13,17 | 12 |
| 13. | Валентин Зеленюк | Доцент Квінслендського університету | 16,59 | 15 |
| 14. | Юлія Дем’яник |
Старший науковий економіст Федерального резервного банку Клівленда |
10,25 | 8 |
| 15. | Ліля Маляр | Лектор економіки Стенфордського університету | 9,33 | 9 |
Forbes сподівається, що рейтинг Top Economic Thinkers допоможе політикам дізнатися про таке нерозвідане джерело інформації, як українські економісти, котрі працюють у провідних світових університетах. Лише цього року декого з учасників рейтингу почали запрошувати в Україну на різні конференції. Так, у липні Forbes удалося поспілкуватися в Києві з лідерами рейтингу – Юрієм Городниченком і Тимофієм Миловановим, які активно підтримують ідею децентралізації та внесення змін до Конституції України. Проте поки що їхній візит більше схожий на громадську ініціативу, оскільки попиту з боку держави на незалежну економічну експертизу досі немає.
Самим науковцям рейтинг може нагадати про можливість стимулювати використання передових економічних відкриттів у їхній рідній країні, а також впливати на її економічну політику.
Крім цього, демонструючи успіх окремих українців, Forbes сподівається, що цей рейтинг надихне молодих економістів на майбутні звершення, а вже відомих – на ще стараннішу роботу нині. Визнання і слава – не останні стимули для академіків.
4. Роман Шеремета
Доцент (assistant professor) Школи менеджменту імені Везерхеда при Університеті Кейс Вестерн Резерв
Бали за публікації: 34,08
Місце за підсумками опитування колег: 11
Здобувши два ступеня бакалавра в Україні, уродженець Івано-Франківська Роман Шеремета продовжив навчання у Школі менеджменту імені Краннерта при Університеті Пердью у Вест-Лафаєтті, штат Індіана. Там же Шеремета закінчив докторат з економіки 2009 року.
Сфери наукових інтересів науковця – експериментальна і поведінкова економіки, вивчення міжнародних конфліктів і методів їхнього розв’язання, а також теорія ігор. У своїх дослідженнях він виявив, що перед загрозою конфлікту люди схильні до зайвого суперництва, що призводить до втрат для всіх ворогуючих сторін. Шеремета пояснює цю поведінкову модель тим, що деякі люди у період конфліктів усіма силами намагаються випередити противника за економічними показниками, нехтуючи взаємовигідною співпрацею. Водночас багато хто, навпаки, не бачить стимулів для економічної діяльності в такій ситуації. Недавні дослідження Шеремети присвячені питанням деескалації та розв’язання конфліктів.
МАТЕРІАЛИ ЗА ТЕМОЮ
Сергій Квіт: «Українська ІТ-галузь повинна витіснити металургію»
Як виміряти прогрес
МВА по-українськи: «зіркова» четвірка бізнес-шкіл
