Як поєдналася українська та шотладська культура та звичаї.
Що таке сімейна культура.
Як з'явилася "шотландка"....
Свята Маргарита Шотландська (1045-1093) - донька Агафії Ярославни, дочки великого князя Київського Ярослава Мудрого, українка, стала королевою Шотландії.
Нарівні з апостолом Андрієм вважається покровителькою цієї північної країни.
Свята Маргарита Шотландська - онука Правителя Київської Русі Ярослава Мудрого - стала дружиною шотландського короля Малькольма III та стала матірью королів Едмунда, Едгара, Олександра I і Давида I, а також королеви Матильди.
Матір Маргарити Шотландської - Агата, донька Ярослава Мудрого (Хроніка Роджера з Хоудена). Батьком Маргарити Шотландської був Едуард Вигнаннік, представник стародавньої Уессекської династії англійських королів, син Едмунда Залізнобокого.
Дитинство Маргарита провела з батьками, братом Едгаром та сестрою Крістіною при дворі угорського короля Андраша I та Анастасії Ярославни (тітки Маргарити).
Королева Шотландії 
1042 року на англійський престол зійшов Едуард Сповідник, дядько Едуарда Вигнанника. Останній у 1056 році разом із сім'єю повернувся до Англії, але незабаром помер.
У 1066 році помер Едуард Сповідник і престол захопив Гарольд Годвінсон. В тому ж році в Англію вторгся Вільгельм Нормандський, і через деякий час, в 1068 році, претендент на престол Едгар Етелінг з матір'ю і сестрами залишив Англію. Сімейство сховалося в Шотландії, де Маргарита разом із сестрою Крістіною, мабуть, готувалася присвятити себе чернечому життю. Христина стала абатисою в Гемпширі, а Маргариту чекала інша доля - в 1070 вона стала дружиною шотландського короля Малькольма III. Як королева Маргарита опікувалась церквою і чернецьким (саме вона запросила до Шотландії бенедиктинців), допомагала бідним, опікувалася торгівлею. Тургот, духовник королеви, описує її як жінку надзвичайно побожну, милосердну і дуже освічену. З її діяльністю пов'язане проникнення у північну околицю Європи лицарської англо-французької культури. Своїм молодшим синам вона дала українські імена, не властиві для тих місць — Давид і Олександр.
Згідно з «Житієм Святої Маргарити, королеви шотландців», написаним Турготом на прохання її дочки Едіти, королева померла через кілька днів, після того як дізналася про загибель чоловіка і старшого сина Едуарда в битві у Алнвікана в листопаді 1093. Була похована біля чоловіка у Данфермлінському абатстві.
Оскільки її брат Едгар Етелінг та сестра Крістіна померли бездітними, саме діти Маргарити розглядалися як потенційні спадкоємці англійської та шотладської корони тими, хто не визнавав законності захоплення влади Вільгельмом Завойовником. Тому спадкоємець Вільгельма, король Генріх Боклерк, вибрав за дружину її дочку Едіту, яка в Англії стала відома під ім'ям Матильди Шотландської.
Маргарита Шотландська мала 8 дітей:
Едуард - загинув у 1093 році;
Едмунд - король Шотландії (1094-1097);
Етельред - абат Данкелда;
Едгар - король Шотландії (1097-1107);
Олександр - король Шотландії (1107-1124);
Едіта (Матільда) - дружина короля Англії Генріха I, королева Англії (1100-1118);
Марія - дружина графа Булоні Євстахія III, графиня Булоні (1096-1116);
Давид - король Шотландії (1124-1153).
УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА у ШОТЛАНДІЇ
Нам із вами особливо важлива ця подія — Маргарита по материнській лінії вела свій родовід від самого київського князя Ярослава, тому її вплив на життя народу Шотландії мало особливий східно-християнський відтінок.
Отже, ставши дружиною короля Малкольма III, юна Маргарита вирішила поєднати роль дружини і царственої особи з істинно християнським і просвітницьким служінням. Вона була настільки ж самовідданою на престолі, якою могла б стати в монастирі. З дитячих років вона з любов’ю вивчала Святе Письмо, мала гострий розум та прекрасну пам’ять. Багато вчених мужів та духовенства радилися з нею, і оскільки вона мала дар приголомшливо добре викладати свої думки, збирала так само місцеве духовенство, священиків, які прибули з нею з Англії; і вона говорила до зборів так добре і щиро, що всі брали її мудрі поради: під її впливом були засновані багато монастирських абатств в країні. Королева Маргарита брала безпосередню участь у житті народу Шотландії.
Їх шлюб, навіть в простому життєвому розумінні був щасливим, вони дійсно любили і поважали один одного. Для Шотландії ж, на загальну думку, союз короля з україно-англійською принцесою, став справжнім благословенням.
В результаті нескінченних воєн і навал, в XI столітті релігійне життя Шотландії, країни, яка прийняла Христа в кінці VI століття від одного з найбільших святих — святого Коломби, поступово занепало та переживала справжню кризу. Процвітали забобони та язичницькі обряди, недільні та святкові богослужіння ігнорувалися, традиція особистої і сімейної молитви практично повністю втратилася, а втрата благочестивих практик, цієї необхідної для душі гімнастики, швидко привела до занепаду духовності. Вимоги канонічного права про шлюб не виконувалося, зокрема, справжньою проблемою стали шлюби між близькими родичами, що виправдовуються дотриманням якоїсь давньої кельтської традиції. Обов’язок сповідатися і причащатися хоча б у Великодній час виконували одиниці. Церква Шотландії практично втратила спілкування з Римом та давно згасала у ізоляції, не маючи практично ніякого серйозного впливу на паству.
Король Малькольм, швидше відважний воїн, ніж мудрий правитель, який не вмів навіть читати, до одруження на Маргариті не вважав ситуацію, що склалася у духовному житті його країни тривожною, і тільки прислухавшись до дружини, почав діяти. Перш за все, за порадою королеви, до якої відчував не тільки любов, а й глибоку повагу, він звернувся до духовенства країни та домігся скликання Синоду. Спільними зусиллями, за самої діяльної участі Маргарити, вдалося виробити ряд заходів, спрямованих на оновлення життя Церкви.
Вона не стала черницею, як її сестра Христина — настоятелька монастиря в Гемпширі, але в своїй родині і в країні, якою вона, разом з чоловіком мудро управляла майже двадцять п’ять років (!!!), незмінно подавала приклад благочестя, доброти та милосердя.
Її турботами до Шотландії приїхали ченці-бенедиктинці. Вона засновувала монастирі та будувала церкви, в тому числі нову церкву в абатстві Данфермлін, що стало не тільки центром поширення віри, а й сховищем дорогоцінної реліквії — частки Хреста Господнього, привезеної нею на свою нову батьківщину. Прагнучи прикрасити шотландські церкви, вона не тільки жертвувала кошти для їх оздоблення, а й сама вишивала покриви і літургійні облачення. Будучи прекрасно для свого часу освіченою вона дбала про придбання книг, одна з яких — Євангеліє, багато прикрашене дорогоцінними каменями, сьогодні зберігається в Оксфордській бібліотеці.
Вона пом’якшила запальний характер чоловіка та облагородила грубі звичаї його войовничого двору, прищепивши придворним смак до іншого проведення часу, ніж бенкети та битви. Вона подавала підданим приклад сімейної молитви, незмінно молячись разом з чоловіком і дітьми. Її придворні дами любили її та схилялися перед її чистотою і відданістю чоловікові, і її приклад чимало сприяв поліпшенню моральності серед шотландської знаті. Можна сказати, що завдяки королеві чесноти увійшли в моду.
Але королева дбала не тільки про духовну їжу для своїх підданих. Вона була не просто добра, а й далекоглядна і тому не обмежувалася звичайною для царюючих осіб роздачею милостині. Вона доглядала за хворими та відвідувала бідняків, вникаючи в їх повсякденні потреби. Її стараннями будувалися притулки для бездомних. Вона мила ноги жебракам, а у свята влаштовувала для них обіди в палаці, на яких була присутня сама. Вона відвідувала в’язниці і викуповувала утримуваних там боржників.
Вона сприяла тому, щоб суд здійснювався з усією можливою увагою і милосердям. Вона, як ми пам’ятаємо, була зведеної родичкою короля Іштвана (Стефана) Угорського дуже багато що в її діях викликає в пам’яті слова цього святого короля звернені до сина: «Якщо хочеш отримати честь твого королівства, люби справедливий суд, якщо хочеш тримати душу в твоїй владі, будь терплячим….Якщо хочеш поважати королівську корону, насамперед, заповідаю… зберігай апостольську віру з такою ревністю і неусипністю, щоб давати приклад всім даним тобі від Бога підданим, щоб всі церковні мужі гідно могли називати тебе справжнім християнином….Завжди і в усьому, спираючись на любов, будь милостивим».
Королева Маргарита була покровителькою мистецтв і освіти, діяльно, як всі руські княгині, займалася благодійністю, відвідувала хворих і доглядала за ними, повеліла будувати гуртожитки для бідних. Встановила традицію — на Різдво і Великдень, влаштовувати бенкети для простого народу, запрошуючи в ці святкові дні, в королівський палац, по 300 чоловік. Вона наполягала на утриманні від роботи в неділю, кажучи чудові слова: «те, що залишилося не зробленим в 6 днів, може бути заповнене нашою молитвою в день Господній».
Дотримувалася вона і традиції кельтської церкви для мирян-віддалятися від світу, перериваючи будь-який зв’язок з ним. Досі показують печеру недалеко від королівського міста Дунфермліна, де Свята Королева мала звичай проводити деякий час у відокремленій молитві. Хоча вона була дуже поглинена справами дому та країни, вона залишалася відстороненою від світу. Її особисте життя було суворим. У неї був певний час для молитви та читання Святого Письма. Вона скупо їла і мало спала, щоб мати час для молитов.
Вони з Малькольмом проводили два пости: один перед Великоднем, інший перед Різдвом. У цей час вона завжди вставала опівночі до служби Божої. По дорозі додому вона омивала ноги біднякам та подавала їм милостиню. Вона завжди була оточена жебраками на людях і ніколи не відмовляла їм. Записано, що вона ніколи не сідала за стіл, не нагодувавши спочатку дев’ять сиріт та дорослих.
Вона була настільки ж святою і самовідданою на престолі, якою могла б стати в монастирі. Маргарита назавжди вирішила, що її обов’язок — творити добро для цього народу. Вона запобігла схизму між Римом та Кельтською Церквою, присвячувала багато часу допомозі бідним, сиротам, хворим. Крім того, Маргарита принесла в Шотландію європейську культуру і зробила це куди більш успішно, ніж нормани, що діяли насильством і примусом.
Завдяки цим досягненням вона вважалася зразком «справедливого правителя» і, крім того, вплинула на свого чоловіка і дітей, особливо на свого молодшого сина, майбутнього короля Шотландії, святого Давида I, щоб вони були мудрими правителями. Всі літописці сходяться на думці, що королева Маргарита володіла сильним, чистим, благородним характером і мала величезний вплив на свого чоловіка, а через нього і на шотландську історію, особливо в її церковних аспектах. Разом з чоловіком вона заснувала кілька церков.
Існувало стільки варварства у звичаях народу, стільки зловживань в Церкві, стільки реформ було потрібно у всіх сферах життя, що вона збирала місцеве духовенство, священиків, які прибули з нею з Англії, вона говорила до зборів так добре і щиро, що всі приймали її мудрі поради.
ШОТЛАДКА
Вона робила дуже багато як для релігійної, так і для світської культури. До Шотландії стали привозити свої товари купці з усіх країн. Було введено безліч корисних законів, стимулюючих продажі. Вона закликала шотландців купувати і носити одягу різних кольорів, які розповідають про людські риси. Вважається, що саме вона вела т. зв. «шотландку», яка стала відмінною рисою національного костюма.
Королева ввела кубки і страви з золота і срібла. Все це вона робила не з любові до мирської величі, а щоб двір був менш варварським. Хоча король не вмів читати, заради дружини він любив книги, брав їх в руки зі зворушливим хвилюванням і повагою і цілував їх. Іноді він брав одну з улюблених книг королеви, віддавав золотих справ майстру, який прикрашав книгу золотом і дорогоцінним камінням, і потім повертав дружині як дар своєї любові. При її доброзичливому, привітному зверненні вона була так сповнена гідності, а в строгості настільки позбавлена всякої похмурості, що кожен і боявся, і любив її. Ніхто не наважувався в її присутності зронити грубе або порожнє слово.
Цілком можливо, що вона познайомила королівський двір з англійськими придворними звичаями, уявленнями про мистецтво, одяг і навіть зачіски. Можливо, доречно, що Маргарита та Малькольм готували своїх дітей до того, щоб стати не тільки монархами в Шотландії, але і в Англії, якщо Вільгельма Завойовника вдасться змусити повернутися в Нормандію. Знання англійської мови послужило б їм хорошу службу, якби вессекський рід був відновлений на англійському троні. І це частково вдалося: їх дочка стала королевою Англії, а її нащадки керують цією країною і до цього дня.
Бог дозволив подружжю померти майже в один день. Малкольм III загинув 13 листопада 1093 року в битві з франками разом з їх старшим сином. Коли Маргарита отримала звістку про це, вона вже була важко хвора. 16 листопада 1093 року її душа увійшла в небесну славу. Син Едгар, який повернувся з цією звісткою, не наважився сказати матері про загибель Малкольма і, дивлячись на хвору, сказав, що все добре. Маргарет подивилася на нього і закричала: «я бачу правду!». Вона підняла руки до неба і сказала: «Боже Всемогутній, дякую Тобі за таке велике нещастя в останню годину мого життя і нехай воно по Твоїй милості очистить мене від гріхів моїх!»
Через чотири дні вона померла.
Маргарита виховувала своїх 6 синів і 2 дочок в строгості і благочесті, наставляла їх у Святому Письмі і в тих обов’язках, які покладало на них їх становище. Плоди її виховання відчувалися ще довгий час після її смерті. Похована свята королева в стародавній резиденції шотландських королів-місті Дарфелмлін — в стінах головної церкви, заснованого нею абатства кельтського монастиря.
Сьогодні в серці Шотландії — місті Единбурзі на піднесеній скелі — стоїть замок з однойменною назвою. Також в замку можна побачити корону шотландських короля та ряд інших дуже цікавих предметів і реліквій. А гордістю самого замку є одне з найстаріших будівель в Шотландії, капела Святої Маргарити. Це аскетичне будова звів на честь матері — король Давид на початку XII століття. Там немає нічого, що нагадувало б про саму Маргариту, зате в багатьох храмах Англії, Шотландії, Ірландії можна зустріти скульптури Святої королеви, її зображення на численних вітражах.
В епоху, коли монархи Європи за допомогою військової сили, або підступності, приєднували до своєї корони цілі країни, керовані лише марнославством або жагою багатства і влади, сприймаючи підвладні їм народи як інструмент для задоволення власних забаганок, свята Маргарита, принцеса-вигнанка, показала приклад відповідальності государя-християнина за країну, що опинилася в його владі.
Двоє синів Маргарити, названих невластивими для Шотландії, але настільки близькими давньоруської князівської традиції іменами — Давид та Олександр, стали королями Шотландії. Імена ж дітей і онуків Агати-Маргарита, Христина, Давид і Олександр — невідомі сучасній їй Британії, також можуть свідчити про візантійсько-угорсько-руське походження дружини Едуарда Вигнанця.
Так, Давид було ім’ям, даним при хрещенні першому руському святому і молодшому братові Ярослава Мудрого Глібу (канонізований близько 1073 р.). Це ім’я також вживається у відомій промові («Слово про закон і благодать») Іларіона, митрополита Київського, який порівняв Володимира I з біблійним Давидом, а Ярослава з Соломоном Мудрим. Дітей угорського короля Андрія I також звали Давид та Шаламон. Олександр, безумовно, сходить до імені Олександра Македонського, діяння та біографія якого були дуже популярні в Києві XI століття. Нарешті, імена Маргарита і Христина мають, ймовірно, шведське походження, а дружина Ярослава Мудрого була саме шведською принцесою. Ім’я Філіп носив батько Олександра Македонського. Так що августіші сестри зробили топовими ті імена, які раніше не активно використовувалися ні на Британських островах, ні у Франції. А тепер кожен десятий хлопець, там або Філіп, або Девід.
Через півтора століття після смерті Маргарити в 1250 році її доєднали до лику святих. Так внучка Ярослава Мудрого стала першою шотландською святою, а в 1673 році вона була проголошена святою покровителькою всієї Шотландії.
Наступний за нею шотландець був канонізований лише 1976 року!
Університетський коледж королеви Маргарет в Единбурзі, заснований в 1875, спочатку розрахований на навчання жінок, названий на честь Маргарити Шотландської.
У січні 2007 року ВНЗ, перейменованим з університетського коледжу Queen Margaret на Queen Margaret University, було надано статус університету.
Її ім'я має найдавніший будинок Единбурга, а каплиця королівського замку побудована її сином Давидом.