Китай входить до нової п'ятирічки у найгіршій формі за весь час китайського дива, завдяки якому менш ніж за пів століття бідна країна перетворилася на другу економіку світу та кинула виклик світовому лідеру - США.
У Китаї тліють одразу кілька криз, що загрожують стабільності комуністичного проєкту. Всі вони дозріли при Сі Цзіньпіні, який за 10 років біля керма партії консолідував владу і почав перебудову в розрахунку зміцнити вплив Китаю у світі й перетворити країну, що розвивається, на розвинену.
На цьому шляху виникли труднощі.
ПРОБЛЕМА 1: Китай і його могутність створила США та ЄС своїм переливом капіталу. А Китай посварився із Заходом, тому економіка вдарила по гальмах.
ПРОБЛЕМА 2: Ставка на залізну руку та централізоване планування привела Китай до вічного локдауна через ковід.
ПРОБЛЕМА 3: Комуністична команда Сі обтяжила себе токсичним союзником в особі путіна.
Китай підтримав Росію, засудивши подальше розширення НАТО, при цьому "жертвуючи" Україною та міжнародним правом.
ПРОБЛЕМА 4: Сі змінив закон під себе, як і путін
Однак голова Сі впевнений, що все йде за планом. Він сповнений рішучості впоратися із проблемами і не збирається звертати з наміченого шляху. Для цього 69-річний Сі залишається на чолі партії та країни на третій п'ятирічний термін, знехтувавши китайською традицією міняти керівників країни не рідше ніж раз на десятиліття та проводжати членів політбюро на пенсію не пізніше 68 років.
У неділю Сі відкрив багатоденний з'їзд компартії короткою двогодинною промовою (на минулому з'їзді вона була в півтора раза довшою). Він пообіцяв нічого не міняти. З промови постійного голови випливає, що п'ять основних напрямів Сі залишаться колишніми:
- "Нульовий ковід": вічний локдаун для захисту життя та економіки.
- Заявка на світове лідерство та головну альтернативу західній моделі розвитку.
- Розвиток економіки та технологій - "головні пріоритети" поряд з безпекою країни.
- Перерозподіл багатства серед китайців заради "загального процвітання".
- "Возз'єднання" з Тайванем. "Без сумніву буде реалізоване", сказав Сі.
ПРОБЛЕМА 5: Грошей на це все у Китаю дедалі менше.
Коли Сі прийшов до влади 10 років тому, Китай був найдинамічнішою країною планети. У 2010 році він обійшов Японію і став другою економікою світу, а за 12 років між світовою фінансовою кризою 2008 року і пандемією ковіду зумів подвоїти національне багатство, а в розрахунку на душу населення обійти росію та інші країни, що розвиваються.
Однак при Сі зростання сповільнилося до 6-8% на рік, а цього року комуністична партія поставила ще скромнішу мету - 5,5%. Економісти кажуть, що вийде не більше ніж 3,0-3,5%.
Чому закінчилася епоха швидкого зростання? І чи зможе Китай вийти із кризи курсом Сі Цзіньпіна?
Перманентний локдаун
Китай зробив ставку на "нульовий ковід", і спочатку це допомогло йому першим у світі відновити темпи зростання економіки. Однак згодом з'ясувалося, що раділи зарано.
Китай живе у перманентному локдауні вже третій рік. За перших ознак нової хвилі людей замикають у будинках цілими містами. Це підриває споживання, торгівлю, туризм. Економіка гальмує, а соціальне невдоволення зростає.
Багато хто чекав від промови Сі на з'їзді натяків на послаблення карантинів, проте їх не було.
Без ефективних вакцин і масового імунітету від перенесеної хвороби випускати півтора мільярда китайців на волю ризиковано. У США, наприклад, де населення в 4 рази менше, а охорона здоров'я на голову вища, від ковіду померло понад 1 млн осіб.
Головна китайська криза - на ринку нерухомості. Вона тільки починається і обіцяє Сі головний біль ще кілька років.
Останні роки бурхливе зростання цін та будівництва вносило величезний внесок у загальне зростання китайської економіки - близько 25%. Дві третини всього багатства населення - це житло.
Зростання почалося з того, що китайцям у 1990-х дозволили купувати квартири, а продовжилося завдяки урбанізації. Пізніше нерухомість стала основним об'єктом для інвестицій та спекуляцій.
На ринку утворилася бульбашка, і два роки тому влада вирішила здути її, щоб повернути ціни на доступний рівень і перенаправити вкладені в порожні площі гроші на інвестиції в інші галузі, а ще краще - на споживання.
Вони посилили умови кредитування забудовників та допустили банкрутство кількох особливо ризикованих компаній. Ціни почали знижуватися, люди почали відкладати купівлю житла та відмовлятися платити за іпотекою за довгобуди. Все це створило проблеми для банків.
Ставки дуже високі. Загальна вартість житлової нерухомості в Китаї становить 52 трлн доларів. Якщо китайська влада не впорається з цією кризою, ситуація може вийти з-під контролю та закінчитися спадом економіки, як це було в Японії на початку 1990-х.
За два десятиліття китайські цифрові компанії (за аналогією з американськими інтернет-монополіями їх можна назвати Big Tech) здійснили чергове «економічне диво», пройшовши шлях від копіювання американських сервісів до глобальних імперій з інноваційними сервісами та передовими технологічними розробками. Однак зараз китайський інтернет-сегмент вступає у нову епоху масштабних внутрішніх та зовнішніх викликів.
Як китайські IT-компанії стали заручниками підвищення народжуваності
Ривок цифрових тигрів
Бум цифрового сегменту, що перетворив Alibaba, Tencent, Baidu та інших гравців на глобальних лідерів, а інтернет-ринки – на найбільш інноваційний сегмент китайської економіки, був обумовлений не технологічними проривами (першого часу їх і не було) і не вдалим копіюванням західних зразків, а специфікою економіки КНР. Сектор послуг для споживачів – від рітейлу до фінансів – не встигав за швидким зростанням ВВП. Наприклад, ще на початку 2010-х за таким показником, як частка населення, що користується кредитними картками, Китай утричі відставав від розвинених країн, а кількість кредиток у більш ніж мільярдній країні була в 1,5 раза менша, ніж у США. Аналогічною була ситуація і у сфері бізнес-послуг. Багато традиційних сервісів для малих і середніх підприємств (МСП) існували, але вже не відповідали їх запитам: це стосувалося виходу на ринок, організації продажів і реклами, логістики, фінансів (банківське кредитування МСП, до речі, досі залишається проблемою). У цих умовах, здавалося б, прості інновації, пов'язані з онлайн-торгівлею, соцмережами, фінтехом (аж до оплати повсякденних покупок «в реальному світі» QR-кодами із додатку або напівформальних позик МСП) призвели до феноменального успіху. До цього варто додати масштаб китайського ринку та швидкий розвиток цифрових технологій та компетенцій. У результаті, перефразовуючи радянський афоризм про Монголію, Китай «перестрибнув» із ранньокапіталістичної індустріальної економіки в цифрову економіку, випередивши за деякими показниками навіть США.
В результаті в інтернет-сегмент КНР ринули гроші міжнародних інвесторів, що дозволили запустити китайську, а потім і глобальну інвестиційну експансію та інноваційні проекти Big Tech.
Завдяки поєднанню цих факторів менш ніж за 10 років китайські цифрові гіганти повністю змінилися. Технологічні витрати найбільших гравців з 2010 по 2021 рік зросли в 20-40 разів. Для порівняння: витрати на дослідження та розробки (ІР) шести головних китайських інтернет-корпорацій (Alibaba, Tencent, Baidu, Didi, Pinduoduo, Meitan) перевершують усі національні – тобто і державні, і приватні – ІР Росії. Так само динамічними були їхні венчурні інвестиції. Big Tech - співінвестори та власники десятків перспективних стартапів, а їх інноваційні екосистеми перетворилися на гігантські імперії. Ефект Big Tech настільки великий, що став виявлятися на регіональному рівні – від економічного розвитку бідних повітів (пор. села Taobao – населені пункти, що процвітають завдяки виробленню товарів для онлайн-торгівлі) і до цифрової трансформації міст та цілих кластерів у рамках постковидних державно-приватних партнерств.
Хоча й вважається, що ключову роль в успіху китайського хай-теку відіграла держава, у випадку з інтернет-сегментом ситуація була дещо іншою. Коли стало зрозуміло, що інтернет-ринки мають величезний потенціал, Пекін спробував спочатку делегувати функцію «відповідальних» за їх розвиток великим телекомунікаційним держкомпаніям. У результаті, як не без самоіронії, зазначив Цзяньчжоу Ван, колишній глава China Mobile, яка намагалася створити власний месенджер: «Спочатку [я] намагався уникати використання WeChat, поки через кілька років не виявив, що просто не можу не використовувати його». З середини 2000-х Пекін остаточно змістив акценти на підтримці інтернет-ринків на майбутній Big Tech. Але не за рахунок субсидій чи директив, а завдяки політиці мінімального регуляторного втручання (по суті, створивши так звані «регуляторні пісочниці»), реалізації рамкових заходів підтримки інновацій – від системи регіональних венчурних держфондів до мережі технопарків, а також потужних інвестицій у телекомунікаційну інфраструктури. І, звичайно, закриття ринку для західних компаній (тут мали місце політичні причини).
Влада КНР із задоволенням дивилася, як китайські корпорації перетворюються на глобальних гігантів – від світового ринку ігор, де перше місце відійшло Tencent завдяки поглинанню студій-розробників, до економіки вражень, включаючи тріумф TikTok (належить ByteDance). Все змінилося восени 2020 року.
Розгром Big Tech
Поворотним пунктом історії китайської Big Tech стала шанхайська фінансова конференція 24 жовтня 2020 року. Джек Ма, який намагався якнайшвидше провести IPO Ant Group – фінансову «перлину в короні» Alibaba, обрушився з критикою на регуляторів і китайські банки, звинувативши їх у «психології ломбарду» та «задушенні інновацій». Не можна сказати, що Ма був такий вже неправий. Але з гострими формулюванням ами миллиардер явно перегнул палку.
Последствия не заставили себя ждать. Помимо запрета IPO Ant Group, обещавшего стать крупнейшим в истории, и на Alibaba, и на прочих интернет-гигантов обрушился карающий меч правосудия. Наиболее активную позицию заняло Государственное управление по регулированию рынков (SAMR), инициировавшее целый ряд расследований антиконкурентных практик Big Tech – от давления на МСП-партнеров и до завышенных комиссий. Свое слово сказали влиятельная Китайская администрация по кибербезопасности и налоговые структуры. С декабря 2020-го стартовал целый ряд расследований, завершенных в рекордные по мировым меркам сроки. Крупнейший за все время действия антимонопольного законодательства КНР штраф заплатила Alibaba – 18,2 млрд юаней ($2,8 млрд, около 4% национальных продаж). Однако штрафы разной величины – от $300 тыс. до нескольких сотен миллионов – были выписаны и другим среднекрупным и крупным игрокам (в основном так или иначе связанным с Big Tech). Серьезно изменился подход к развитию гейминга, где проблемы игромании среди несовершеннолетних и бесконечные донаты начали рассматриваться как социальный риск. Досталось даже «звездам» интернета – от штрафов и иных наказаний видеоблогеров до запрета детям до 16 лет вести стримы.
В отличие от своих американских собратьев, яростно сопротивляющихся регуляторному давлению, руководство китайских корпораций сочло за благо покаяться и выразило готовность сотрудничать с властями.
Казалось, конфликт исчерпан. Но события 2022 года показали, что до примирения далеко. Знаковым стал удар по Didi (китайский Uber), осмелившейся ослушаться SAMR и выйти в 2021-м на IPO в Нью-Йорке. По слухам, руководство компании заручилось поддержкой нескольких крупных чиновников и понадеялось, что его просто отругают или в крайнем случае оштрафуют. Однако власти заставили Didi еще и пойти на совершенно беспрецедентный делистинг и предприняли ряд иных, более чем показательных мер.
Возвращение Короля
Формально причины происходящего очевидны. Смелый миллиардер-визионер Ма и здоровые рыночные силы инновационной экономики бросили вызов авторитарному Си Цзиньпину и толпе бюрократов, а те решили искоренить крамолу.
Реальная ситуация, однако, сложнее.
Монополизм и антиконкурентные практики интернет-платформ – объективный глобальный вызов. При всех различиях политических и экономических систем и самих интернет-компаний разных стран антимонопольные претензии к ним со стороны властей США, ЕС и КНР очень похожи. В Китае ситуация усугублялась необходимостью актуализации и активизации антимонопольной деятельности, чем и занялось SAMR задолго до речи Джека Ма. В то же время серьезной проблемой для КНР оставалась борьба за рост устойчивости финансового рынка и закрытие его «серых» зон, где часто оперировали Big Tech. В частности, еще в сентябре 2020-го – за два месяца до речи Ма – регуляторы ввели новые, более жесткие правила, затрагивавшие в том числе финансовые империи Big Tech. Что, разумеется, тоже вызвало раздражение миллиардера.
На эти экономические проблемы наложились социальные вызовы. Экономика КНР замедляется, а социальные лифты начали тормозить еще раньше. Вопросы социальной справедливости и равных возможностей перестали быть абстрактными и в 2020–2021 годах. Компартия провозгласила задачу перехода к обществу «всеобщего процветания». И чтобы продемонстрировать серьезность намерений, а заодно и покрыть часть расходов, КПК решила заставить крупнейших магнатов «отблагодарить общество», давшее им возможность набить кошельки. Т. е. ввести специфичную форму социальной ответственности корпораций – с китайским акцентом и окрашенную в партийные цвета. Владельцы Big Tech входят в число богатейших граждан КНР. Но при этом, как показал октябрь 2020-го, не очень-то ценят услуги общества, государства и партии. Этот новый фокус на «социальной ответственности» миллиардеров был закреплен в программной речи товарища Си в середине 2021-го. Явный намек на интернет-гигантов не остался незамеченным – Big Tech откликнулись массой благотворительных и социальных инвестиционных инициатив, вплоть до создания Alibaba и Tencent специальных фондов.
Были, впрочем, и политические мотивы. С одной стороны, КПК всерьез обеспокоена растущей властью техноимперий. Как показала пандемия, они уже стали едва ли не второй социальной инфраструктурой. К тому же они контролируют огромные ресурсы, в том числе цифровые данные, которые ныне – как и знания – тоже власть. Ведущую роль партии все они признают, но вот с послушанием и лоббизмом возникали проблемы. С другой стороны, поговаривают, что злую шутку с частью компаний сыграли гуаньси – неформальные деловые связи бизнесменов, чиновников и прочих интересантов. Например, по сведениям Bloomberg, Tencent помогала в интернет-слежке за конкурентами одному крупному чиновнику, попавшему позднее в опалу.
Серьезным вызовом стала экономическая, в том числе технологическая «война» с США.
После бала
Итогом этих процессов стало стремительное пике капитализации цифровых корпораций КНР, упавшей более чем на $1,7 трлн за 2021–2022 годы, замедление темпов роста Big Tech и начало распродажи второстепенных активов, опасения глобальных и китайских инвесторов перед вложениями в интернет-сектор Поднебесной. А также растерянность руководства корпораций, все еще нечетко понимающего новые правила игры.
Однако все это было бы решаемым, если бы не время, на которое пришелся разгром Big Tech. Настоящая проблема даже не в изменении регуляторного и политического климата в КНР, а в состоянии китайского и мирового интернет-рынка.
До недавнего времени китайский Big Tech ориентировался прежде всего на рынок КНР, казавшийся неисчерпаемым. Но базовое насыщение интернет-услугами уже произошло. Все еще не охваченные сервисами Big Tech группы населения и провинциальных МСП не могут стать источником суперроста и сверхдоходов.
Правда, остается еще внешний и технологический контур. Китайские интернет-монополии с 2010-х наращивали инвестиции в Юго-Восточной Азии, Индии, частично – ЕС и иных регионах, а также на новых направлениях бизнеса и технологий (облачные решения, дроны, искусственный интеллект). Но свою региональную и глобальную экспансию они начали позже американцев, и, кроме отдельных сегментов (например, игры), их присутствие на мировых рынках слабее, а способность адаптироваться к инокультурным средам, особенно в странах Запада, – ниже. Отдельную роль играет и геополитика. Для Европы, заявляющей о цифровом суверенитете, китайские (как и американские) цифровые корпорации – нежелательный партнер. Для США это конкуренты и едва ли не личные шпионы Си Цзиньпина и КПК. Для Индии после ладакхского инцидента 2020-го – компании врага, чья деятельность почти полностью запрещена. Конечно, остается еще весь остальной мир, и прежде всего Юго-Восточная Азия, куда стремится поток китайских инвестиций. Но это игра вдолгую, которая не лишена рисков. Что же касается технологий, то для этого нужны большие финансовые ресурсы на ИР и венчурные инвестиции, грамотно выстроенные ГЧП и контакты с академическим и инновационным сообществом как в самом Китае, так и в развитых странах. Со всем этим у китайского Big Tech сейчас проблемы.
Конечно, хоронить Big Tech и вообще интернет-сегмент Китая не стоит. Но уже понятно, что предстоит большая перестройка бизнеса, стратегий развития, глобальных сетей. И отношений с государством и партией.
Скачки Тянь Цзи за околицей Big Tech
Но сейчас картина изменилась. Российская цифровая индустрия переживает не лучшие времена: исход IT-специалистов, сжатие рынков присутствия, сложная финансовая ситуация. Пока от голодного цифрового тигра из Поднебесной нас спасают как собственно внутрикитайские проблемы Big Tech, так и туманные перспективы российского рынка. Не последнюю роль играет и угроза вторичных санкций США, воздвигшая незримую стену на пути китайской цифровой экспансии. Но не преодолеть ее и изнутри – китайским или американским игрокам остаются ранее очень комфортные для России цифровые рынки. Зато через эту стену активно утекают таланты, лучшие из которых получат места, в т. ч. и в компаниях Китая. Тем более что, например, российские специалисты по ИИ и иным передовым направлениям вполне востребованы и могут помочь КНР преодолеть все еще существующие провалы в сфере науки и технологий.
В этой ситуации важно сохранить цифровой суверенитет – не в смысле новых субсидий или госпрограмм, а серьезных усилий по развитию кадрового потенциала, умного регулирования, работы с дружественными рынками, в т. ч. с учетом новой ситуации у китайских партнеров. А на перспективу готовиться к очень аккуратному взаимодействию с цифровыми компаниями КНР ради технологических партнерств или иных стратегических «разменов». Иначе говоря, используя китайскую идиому-чэнъюй «Скачки Тянь Цзи» (田忌賽馬), чтобы удачно сыграть в новой глобальной партии, необходимо максимально грамотно воспользоваться оставшимися преимуществами. Иных опций попросту нет.