ЭКСПЕРТ: ПЛЮСЫ И МИНУСЫ РАБОТЫ ГЛАВЫ НБУ

В последние недели значительно увеличилось количество критических материалов относительно работы нынешнего руководства Нацбанка. Ругают не только банкиры и экономисты, но и журналисты. И даже люди искусства.

Цель этой статьи - попробовать структурировать действия НБУ, выделив, если можно так сказать, положительные и отрицательные из них. "Плюсы" и "минусы" представлены без учёта их относительной важности и являются субъективной оценкой автора. Не исключено, что один негативный факт перевешивает весь позитив, или наоборот.

Сначала о хорошем

Во-первых, под руководством Валерии Гонтаревой происходит изменение структуры НБУ. Новый вариант намного более понятен, что касается распределения функций и ответственности между департаментами.

Команда, которую привела и собирается дальше формировать Валерия Гонтарева, состоит из специалистов с опытом работы и высокой репутацией -  как из банковской сферы, так и международных организаций. Происходит увольнение чиновников с "подмоченной" репутацией.

Запущен процесс сокращения штата, с 11 тыс. до 5,5 тыс. сотрудников, сокращаются региональные представительства. Само по себе сокращение штата не может считаться реформой, но у НБУ значительно больше сотрудников на 100 тыс. населения, чем в большинстве стран ЕС. Поэтому, вероятно, и Украине не нужно столько чиновников в центробанке.

С баланса убираются непрофильные активы - санатории, бассейны и т.д., что выгодно отличает НБУ от того же парламента и прочих пользователей Государственного управления делами. Обнародуется информация о проблемах в пенсионном фонде НБУ (хотя в данном случае, конечно, это можно объяснить борьбой с предыдущей властью). Пускай показушная, но борьба идёт. И это выгодно отличает НБУ от других органов власти.

Происходит чистка банковской системы - в более чем 30 банках введена временная администрация, часть из них уже ликвидируется. И вряд ли стоит утверждать, что проблемы в большинстве из них связаны с приходом новой власти. Это действительно чистка существующих авгиевых конюшен. И пока что НБУ приходится противостоять достаточно сильному давлению со стороны крупного украинского капитала. Пример - VAB Банк, связанный с Олегом Бахматюком (седьмое место в списке богатейших людей Украины, по версии Форбс), изначально хотели "спасать" за счёт денег государства, но благодаря жесткой позиции НБУ этого не произошло. Временная администрация введена также во Всеукраинский банк развития (ВБР), который называют банком семьи Януковича.

Сравните происходящее в Нацбанке с тем, что происходит, к примеру, в судебной сфере. Один лишь прецедент со снятием судом ареста со счетов Сергея Арбузова чего стоит. Как говорится, почувствуйте разницу.

А теперь о плохом

Естественно, всё не так безоблачно. Иначе бы волну против Гонтаревой поднять было невозможно.

Во-первых, отсутствует реальная независимость Нацбанка: НБУ выкупает государственный долг на вторичном рынке - более 149 млрд грн с начала года (2/3 суммы пошло на увеличение капитала Нафтогаза для осуществления текущих платежей и оплаты долга перед Газпромом); платит в бюджет не фактическую прибыль (которая становится известна лишь после окончания отчётного периода), а установленный Минфином "оценочный" объем прибыли за текущий год; а государственные компании де-факто имеют преференции в праве покупки валюты из резервов.

Во-вторых, не был введен мораторий на досрочное снятие банковских вкладов или банковские каникулы - меры, позитивно зарекомендовавших себя в Украине в 2004 и 2008 годах. Эта ошибка перешла в наследство нынешней главе НБУ от предшественника - Степана Кубива. Но нежелание исправлять ошибку предшественника продолжает негативно влиять на банковскую систему.

Нацбанк не смог противостоять идее поддержать курс перед выборами - объем интервенций на межбанке в октябре составил $3,2 млрд, в ноябре - еще $0,6 млрд. Гривне дали возможность ослабеть, но остается существенная разница между официальным курсом (15,85 грн/долл. на 22 декабря) и курсом неформального рынка (19-21 грн/долл.), что позволяет обогащаться на арбитраже тем, кто может покупать валюту на аукционах НБУ и межбанке. Это же сдерживает экспортеров от продажи валюты. Данные об оперативном состоянии межбанковского валютного рынка Украины иногда указывают на проведение сделок по курсу, значительно отличающемуся от того, который фиксировался для большинства сделок дня (например, 20 ноября).

Не идет на пользу профессиональному имиджу Валерии Гонтаревой и ее увлечение административными мерами. Прежде всего, речь идет об обязательной продаже валютной выручки экспортерами, ограничениях на покупку валюты физлицами, возможности оплаты лишь физически поставленного импорта и т.д. Введение множества мер объясняется сложной ситуацией в экономике, но отсутствие чётких сигналов о графике их отмены и переходе к рыночным механизмам вызывает закономерную негативную реакцию экономических агентов.

Непрозрачной остается ситуация с рефинансированием банков. Это вызывает подозрения, что не все из них равны в возможностях и условиях получения средств. На сегодняшний день подтвержденных фактов или судебных исков против НБУ нет, но на уровне слухов эта тема постоянно муссируется. Гонтарева обещала подать изменения в законодательство относительно возможности раскрытия информации о получателях рефинансирования, но пока законопроектов нет даже на сайте НБУ.

Нет, по крайней мере публичного, продвижения изменений в законодательство о запрете досрочного расторжения депозитных договоров, развитии рынка фьючерсов и деривативов и по многим другим важным вопросам. По действующей конституции, центробанк утратил право законодательной инициативы, но фактически может подавать законопроекты через президента или народных депутатов.

В заключение стоит отметить, что описанные "плюсы" свидетельствуют о попытках НБУ провести положительные изменения в жизнь. "Минусы" работы никуда не денутся при возможной смене руководства регулятора. Необходимо добиваться, с одной стороны, большей независимости центробанка, с другой - большей открытости, подотчетности и скоординированности действий. 

Автор: Александр Жолудь, старший аналитик Международного центра перспективных исследований 

Статья предоставлена сайтом VoxUkraine

Источник

Источник

НБУ ПОНИЗИЛ ОФИЦИАЛЬНЫЙ КУРС ГРИВНИ

Согласно информации официального сайта Национального банка Украины, 24 декабря с 14:00 Нацбанк установил следующий официальный курс гривни к мировым валютам:

100 долларов США – 1577.0241 (с 14.00 23 декабря – 1566.1713);

100 евро – 1926.0195 (с 14.00 23 декабря – 1919.9694);

10 российских рублей – 2.8900 (с 14.00 23 декабря – 2.7723).

Как сообщал УНИАН, Национальный банк Украины на валютном аукционе для определения равновесного курса 24 декабря продал банкам 3 млн долл. США по средневзвешенному курсу 15,7499 грн/долл.

Общий объем заявок субъектов рынка составил 12,8 млн долл., минимальный курс (курс отсечения) – 15,7495 грн/долл.

Источник

ПАЛЕСТИНА ГРОЗИТ ИЗРАИЛЮ РАЗРЫВОМ ДИПЛОМАТИЧЕСКИХ ОТНОШЕНИЙ

Палестинцы грозят прекратить все отношения с Израилем, если представленная в Совбез ООН резолюция о создании Государства Палестина не будет принята.

Об этом заявил вечером 23 декабря лидер палестинцев Махмуд Аббас в ходе своего визита в Алжир, передает euronews.

Он подчеркнул, что палестинцы полны решимости восстановить свои права, включая право на возвращение беженцев и освобождение своих собратьев из израильских тюрем.

Резолюция от имени палестинцев представила в Совет Безопасности ООН на прошлой неделе Иордания. В ней предусматривается четкий график для прекращения израильской оккупации и возвращение к довоенным границам 1967 года не позднее декабря 2017-го. Документ оставляет дверь открытой для возможных обменов конкретными территориями и провозглашает Иерусалим общей столицей двух государств - Израиля и Палестины.

Аббас пообещал в случае провала резолюции, распустить существующие в Палестине институты и обязать Израиль взять все управленческие функции на себя в качестве страны-оккупанта.

Палестинцев поддерживает Лига арабских государств, состоящая из 22 членов-государств. Генеральный секретарь Лиги Набиль аль-Араби собирается послать специальную делегацию в Вашингтон, чтобы призвать американскую администрацию воздерживаться от наложения вето на резолюцию о палестинской государственности. Он также напомнил о резолюции ООН 465 от 1980 года, которая признала еврейские поселения на палестинской территории незаконными. По мнению аль-Араби, мир начал понимать всю опасность продолжения израильско-арабского конфликта, особенно после последнего конфликта в секторе Газа.

Государство Палестина было провозглашено 15 ноября 1988 года в Алжире на внеочередной сессии Национального совета Палестины. Де-факто признание палестинского государства в 2012 году одобрила Генеральная Ассамблея ООН. За 26 лет как государство Палестину признали около 140 стран, во многих европейских государствах у Палестины есть дипломатические миссии.

Источник 

СКАСУВАННЯ ПОЗАБЛОКОВОГО СТАТУСУ УКРАЇНИ. І ЩО ДАЛІ?

Верховна рада схвалила в першому читанні та в цілому закон про скасування позаблокового статусу, виконавши тим самим одне з положень коаліційної угоди.

Документ зібрав 303 голоси – конституційну більшість ВР. І, певним чином, така підтримка відбиває настрої народу, адже переконаних противників зближення з НАТО в Україні лишається все менше.

Закон ще до ухвалення викликав нервову реакцію Москви – російський прем’єр вже оголосив, що позаблокова Україна автоматично буде зарахована до числа можливих військових супротивників РФ.

Та давайте спробуємо розібратися без емоцій: що ж на практиці означає скасування позаблокового статусу?

Старий статус на новий лад

Перш за все – і на цьому не можна не наголосити – емоційна заява Дмитра Мєдвєдева не має жодного підґрунтя.

Скасування позаблоковості (для когось – на жаль, для когось – на щастя) не означає, що Україна відновила рух до членства в НАТО. Більше того, попри існуючий стереотип у суспільстві,

наявність цього статусу  НЕ ОЗНАЧАЛА, що Україна зупиняє зближення з НАТО.

Власне, наш "позаблоковий статус" від початку був прикладом того, як Україна (в тому числі – за часів Януковича) вміє створювати розмиті міжнародні зобов’язання. Річ у тім, що в міжнародному праві чіткого поняття "позаблоковості" не існує. В законі про зовнішню та внутрішню політику зразка 2010 року також не містилося детального визначення цього терміну.

Київ завжди посилався на те, що цей термін "общєпонятний", що давало можливість маніпулювати ним, де-факто продовжуючи тісну співпрацю з альянсом.

Чи знаєте ви, що в штаб-квартирі НАТО в Брюсселі ще за часів Януковича працювало півдюжини українських офіцерів? Ні, не в посольстві України, а власне в NATO HQ.

"Ми працювали над питанням сумісності українського війська з натовським. Просто в період так званої "позаблоковості" це не афішувалося і ніхто (з критиків альянсу) не замислювався над тим, що ми тут є", - поділився один з українських військових з автором цього матеріалу, коли ми випадково зустрілися в брюссельських коридорах, "на полях" однієї з міжнародних подій.

"Чи буде збільшуватися наша кількість через те, що ми скоро станемо не позаблоковими? Не знаю. Сумніваюся, якщо чесно", - здивував він мене вдруге.

До слова, всі ми пам’ятаємо, що до початку 2010 року Україна офіційно прагнула до НАТО – це підтримував і президент, і прем’єр (і, іноді, також голова Верховної ради). Чи означає це, що після 2010 року ми хоч в якомусь сенсі віддалилися від альянсу?

Аж ніяк!

Процитую розмову зі спецпредставником генсека НАТО, колишнім речником альянсу Джеймсом Апатураєм, якого вважають кращим фахівцем з українського питання в офісі генерального секретаря.

"У НАТО була добра співпраця з Україною до 2008 року, коли ви прагнули членства в альянсі. Між тим, після 2010 року, коли ви оголосили про позаблоковий статус, ми досягли ще більших успіхів у співпраці з Україною, як це не дивно..." - запевнив він.

За словами Апатурая, не варто чекати  суттєвих практичних змін саме через відмову України від позаблоковості. Якщо щось і зміниться – то з інших мотивів.

А отже – нинішнє рішення Верховної ради може бути приводом для реакції Росії ЛИШЕ у випадку, якщо РФ шукає привід "відреагувати"

Хоча, будемо відверті, це – не велика новина. Закордонні експерти, дипломати та посадовці вже звикли глузувати щодо "щирості" російських лідерів.

Фіксація вектора

Та чи означає це, що Україна не отримує нічого від рішення про відмову від позаблоковості?

Ні, це не так.

Рішення Верховної ради було необхідним не через те, що його ухвалення принесе державі якісь здобутки, а через те, що його несхвалення призвело би до вагомих втрат.

Перш за все, звісно, йдеться про іміджеві проблеми – втрату довіри. Але зрештою – не секрет – проблеми довіри у стосунках із західними партнерами конвертуються у фінансові втрати.

Річ у тім, що українські посадовці (включно з президентом та прем’єром) вже тривалий час, місяць за місяцем, в приватних розмовах та офіційних заявах говорили про намір України готуватися до можливості повноцінної інтеграції до НАТО.

Те, що ВР зволікала з розглядом рішення про скасування позаблоковості, викликало у західних партнерів запитання – то чи варто довіряти українській владі, якщо вона не виконує навіть ті обіцянки, які повторювала стільки разів?!

Отже, тепер рішення ухвалено. Та виникає питання – що далі? Якими будуть стосунки України та НАТО – нехай не зараз, але за 5, 10, 15 років?

Відповіді не має ніхто.

В альянсі є ті, хто не втомлюється нагадувати про рішення Бухарестського саміту НАТО, який чітко і недвозначно – відповідаючи на заявку Києва та Тбілісі – заявив: "Україна та Грузія будуть членами альянсу".

Але не сказав, коли.

Тоді, у 2008 році, це рішення було сприйняте як дипломатичний ляпас, адже Україна прагнула більшого – надання плану дій щодо членства. Та зараз для українських дипломатів ця обтічна формула – рятівна зачіпка. Про неї можна і потрібно згадувати, вимагаючи подальшого зближення.

Між тим, ВСІ рішення в альянсі ухвалюються виключно за принципом консенсусу, а тому достатньо голосу однієї країни "проти", щоби заблокувати будь-який зустрічний рух Києва та Брюсселю.

Як правило, у якості цього "голосу проти" виступає Німеччина.

"Я бачу партнерські відносини між Україною та НАТО, проте не членство", - заявив глава МЗС ФРН наприкінці листопада. І хоча вже наступного дня генсек альянсу Єнс Столтенберг виступив із докором на адресу свого колеги, змінити позицію Берліну він не в змозі.

Але є і добра новина. Точніше, порада. Від глави МЗС Литви, а у минулому – посла цієї держави при альянсі Лінаса Лінкявічюса. Литва є членом альянсу від 2004 року.

"Це членство нам не з неба впало. Нам довелося багато зробити, щоб це стало реальністю.

І, до речі, мені це особисто говорили, що ми ніколи не станемо членом НАТО – те саме, що зараз чує Україна. Все це було..

Але, як бачите, це не є непереборною перешкодою", - розповів він у інтерв’ю "Європейській правді".

Шведський мотив

І, наостанок, про ще один міф.

Існує стереотип, що нинішні програми допомоги альянсу Україні на мають нічого спільного із підготовкою до вступу. Це і так, і, водночас, не так:)

"Ви не знайдете жодного посадовця в альянсі, який би визнав це під диктофон чи у розмові "для публікації". Але насправді всі вони чудово знають, що така робота йде. Зокрема, трастові фонди НАТО для України, наповнення яких готується зараз, присвячені саме цьому – адаптації України до натовських стандартів", - пояснив один з дипломатів, що спілкувався з "Європейською правдою".

"Значною мірою наша робота присвячена тому, щоби підвищити в Україні те, що ми називаємо NATO readiness (готовність до НАТО, сумісність з НАТО)", - зізнається у розмові не під запис один з високопосадовців альянсу, відповідальний за діяльність "трастових фондів для України".

Але відразу додає: "Тільки ж не думайте, що це є головною метою. Ні-ні. Наша мета – підвищити якість роботи вашого військового відомства, а не підготовка до членства".

Власне, такий напрямок співпраці є ідеальним, бо задовольняє всіх – і тих, хто щиро прагне до членства, і тих, хто не хоче участі нашої держави в альянсі, але вболіває за обороноздатність наших збройних сил.

Бо – як не дивно це звучить – якщо останній крок буде зроблено, то з’явиться можливість зробити і перший.

"Знаєте, що потрібно для вступу Швеції до НАТО? Ухвалити політичне рішення про приєднання та направити у штаб-квартиру, у Брюссель, своїх представників.

І все, більше нічого. В УСЬОМУ іншому вони повністю готові до членства.

Є і політична відповідність вимогам альянсу (стала демократія), і військова сумісність. Це той шлях, яким ми маємо йти", - зізнався якось в розмові зі мною український дипломат.

Закон, ухвалений Радою у вівторок, ставить задачу, подібну до "шведської". Україна декларує мету "поглиблення співпраці з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації".

Мета - не членство, а досягнення критеріїв.

То, можливо, рішення Верховної ради і є кроком саме такою, шведською дорогою?

Автор:Сергій Сидоренко

Источник