Фирташ: Я выиграю это дело

 

Отпущенный под залог Фирташ приехал в Украину.

Дмитрий Фирташ назвал уголовное дело против него полностью сфабрикованным. Об этом он заявил сегодня в эфире телеканала Интер.

"Это полностью фабрикация уголовного дела и она полностью политическая. Я точно знаю, что я выиграю это дело, даже сомнений нет. И кто-то за это заплатит, кто-то рассчитается. Это не будет просто так", - сказал Фирташ, очевидно, подразумевая, что отомстит тому, кого считает ответственным за фабрикацию дела.

Он также прокомментировал ситуацию на Востоке страны: "Федерализация - не плохое слово. Надо дать больше полномочий областям - экономических полномочий. Но я, когда говорю о федерализации, не имею в виду, что я против целостности страны".Фирташ подчеркнул, что, по его мнению, Украина должна остаться унитарным государством".

Напомним, Фирташ был задержан 12 марта в Австрии по запросу Федерального бюро расследований США, которое подозревает его во взяточничестве и преступном сговоре.
Следствие по его делу ведется с 2006 г. Позже он был отпущен под залог в 125 млн евро. Его ожидает экстрадиция в США.

Источник

Россия Европе: Готовь сани летом

Европейские компании в случае перехода Украины на систему предоплаты за российский газ могли бы закачать газ в украинские ПХГ за свой счет для прохождения зимы.

Как передает собственный корреспондент УНИАН в РФ, об этом сказал на пресс-конференции в Москве президент Российского газового общества, заместитель председателя Комитета Госдумы РФ по энергетике Павел Завальный.

"Технически это (в случае перехода на предоплату - УНИАН) выглядит так - Россия обеспечивает подачу газа в объемах, необходимых для транзита, остальной газ Украина должна купить для собственный нужд, для закачки в ПХГ... Предоплата была включена в 2009 году, но Украина продолжала отбирать газ, и транзит был не обеспечен. Это крайняя ситуация, и я думаю, что есть время и возможность для диалога, и такой диалог уже идет", - сказал Завальный.

При этом он добавил, что второй раунд переговоров по газу состоится в Афинах.

По его словам, даже прекращение поставки российского газа не станет критичным для Украины, так как страна достаточно добывает собственного газа для обеспечения нужд населения.

Завальный сообщил, что Украина сейчас активно заканчивает газ в свои ПХГ для того, чтобы иметь запасы газа на случай перехода на предоплату и использовать его для внутренних нужд.

"Проблема сегодня не в этом, а в том, как накопить достаточные объемы газа для прохождения зимнего периода, Украина этот газ должна купить и закачать в свои ПХГ. Пути решения разные, я вижу, что могут европейцы купить этот газ и закачать его в украинские ПХГ, подпишут договор с НАК "Нафтогаз", - добавил он.

Как сообщал УНИАН, Россия, заявившая накануне о газовом долге «Нафтогаза» перед «Газпромом» в 3,5 млрд долл., с июня 2014 года вводит режим предоплаты за поставленный Украине газ.

Согласно сообщению Министерства энергетики РФ со ссылкой на министра Александра Новака, до 16 мая 2014 года «Газпром» выставит предварительный счет за поставки газа компании «Нафтогаз Украины» в июне. Фактические поставки будут осуществляться в объемах, соответствующих сумме оплаты, внесённой украинской стороной до 31 мая.

Как отметили в российском ведомстве, 7 мая истек срок, до которого украинская сторона должна была оплатить поставленный газ.

По словам украинского министра энергетики Юрия Продана, Украина не признает долг за природный газ в размере 3,5 млрд долл., предъявляемый «Газпромом» «Нафтогазу Украины».

На этой неделе, в понедельник, в Брюсселе соберется трехсторонняя рабочая группа по выработке предложений для разрешения газовых вопросов ЕС, Украины и России.

Источник

Карасев: "Путин заинтересован, чтобы ситуация на Донбассе на время зависла"

6 июня во Франции состоится празднование 70-й годовщины высадки союзнических войск в Европе, открывшей западный фронт во Второй мировой войне. На торжество приглашены лидеры мировых держав, в том числе и российский президент. Путин использует эту возможность, чтобы провести закулисные переговоры с Западом относительно Украины. До этого момента лидер РФ не признает результатов "референдума" на Донбассе. Об этом Gordonua.com заявил украинский политолог, директор Института глобальных стратегий Вадим Карасев.

"До 6 июня Путин не будет принимать решений относительно "референдума" и его результатов. Путин заинтересован, чтобы ситуация на Донбассе на время зависла. Это необходимо ему для того, чтобы, манипулируя самим фактом "референдума" и его результатами, комбинировать разные стратегии и тактики в отношении с киевскими властями и Западом", – считает Карасев.
 

По мнению эксперта, президент России потребует от западных партнеров и украинских властей уступок в разрешении конфликта.

"Путин рассчитывает убедить президента США Барака Обаму, канцлера ФРГ Ангелу Меркель и других лидеров в необходимости совместного, в том числе с участием украинских властей и представителей востока и юга Украины, решения о дальнейшей судьбе Украины. Не просто убедить, но добиться уступок в ходе разного рода закулисных переговоров, торгов и сделок", – отмечает Карасев.

По словам политолога, уступки могут заключаться в как в особом статусе восточных регионов Украины, так и в отказе официальных киевских властей вступать в НАТО.

"Относительно уступок – здесь широкое поле для маневров: начиная от энергетики, заканчивая проблемой НАТО и сохранения экономических связей с Украиной. Возможно, особый, федеративный статус восточных областей", – подчеркивает Карасев.

Эксперт убежден: срыв президентских выборов в Украине глава РФ уже не планирует, что стало ясно на встрече президента России с представителями ОБСЕ 7 мая.

"Тогда Путин заявил, что "выборы президента в Украине – движение в правильном направлении", и рекомендовал инициаторам "референдума" перенести голосование в Донецкой и Луганской областях на поздний срок. С одной стороны, Путин лукавил, а с другой – мягко дистанцировался от "референдума", чтобы взять паузу. Пауза продлится либо до 6 июня, либо до 15 июня, когда пройдет второй тур выборов президента Украины. За это время Путин поймет, насколько Запад готов уступить в украинском вопросе", – сказал Карасев.

Политолог подчеркивает: если киевская власть не пойдет на уступки – Путин признает "референдум"; если пойдет – Путин законсервирует ситуацию на востоке Украины.

"Так что путинская стратегия сегодня – держать тактическую паузу, не признавать "референдум", ожидая уступок от Запада и уже нового украинского президента", – подытожил Карасев.

Источник

В результате взрыва жилого дома в Николаеве погибло два человека

Как сообщается, 12 мая в 13:05 в г. Николаев, по ул. Лазурная, 40, произошел взрыв, в результате которого были разрушены несущие конструкции с 8-го по 10-й этажи.

По состоянию на 13:30 подразделениями ГСЧС Украины была проведена эвакуация жильцов дома.

«По состоянию на 15:00 установлено: 2 человека погибли, 3 человека пострадали и 10 человек спасено», - сообщили в запорожском теруправлении госгорпромнадзора.

Для ликвидации последствий чрезвычайной ситуации привлечены 110 человек и 25 единиц техники (от ГСЧС Украины - 90 спасателей и 15 единиц техники).

На месте чрезвычайной ситуации работает оперативная группа Главного управления ГСЧС Украины в Николаевской области.

Общую координацию действий по ликвидации чрезвычайной ситуации осуществляет Председатель ГСЧС Украины Сергей Бочковский.

Источник

Минобороны США поможет Украине усилить охрану ее границ

Государственная пограничная служба Украины получит от Министерства обороны США дополнительный пакет помощи в размере 7 млн дол. для обеспечения потребностей безопасности на государственной границе.

Как сообщили УНИАН в отделе по вопросам взаимодействия со СМИ Госпогранслужбы, часть оборудования, предназначенного для усиления охраны границы, пограничная служба Украины уже начала получать в рамках проекта международно-технической помощи, а именно: топливные насосы, колючую проволоку, аккумуляторы для автомобилей, запчасти, бинокли, средства связи для обеспечения охраны границы.

 
Около 3 млн дол. будет предоставлено для поддержки персонала Государственной пограничной службы Украины, который выполняет свои задачи на границе. На эти средства будут приобретены палатки, служебные модули, генераторы напряжения, обогреватели, цистерны для питьевой воды и топлива. Еще около 4 млн дол. будет израсходовано на улучшение потенциала пограничного ведомства, а именно: закупку оборудования для обеспечения связи, технического контроля и наблюдения, проинформировали в Госпогранслужбе.

Вся техника и оборудование будут закуплены офисом агентства уменьшения угроз при Посольстве США в Украине и переданы пограничному ведомству на протяжении трех месяцев, говорится в сообщении.

Источник

Одеська міська рада знову не змогла повернути 7 гектарів землі біля моря

Одеській міській раді не вдається повернути ділянку площею 7 га, яка розташована на вул. Дача Ковалевського, 89. Про це свідчить постанова Одеського апеляційного господарського суду від 25 квітня.

У 2005 році ТОВ «Файн» отримало свідоцтва на право власності на нежитлові будівлі по вул. Дача Ковалевського, 89/2 – 89/15, на обслуговування яких необхідно було 0,96 га. Проте, у 2007 році фірма в суді домоглася визнання за нею права власності на ділянку площею 7 га.

Поки тривали апеляційні і касаційні розгляди справи, ТОВ «Файн» у 2008 році продала ділянку фірмі «Марина-Клуб». Між тим у 2009-му справа була відправлена на новий розгляд, і у 2010-му Вищий госпсуд врешті визнав ділянку власністю фірми «Файн».

Однак, у листопаді 2011 року Верховний Суд скасував постанову Вищого госпсуду і залишив в силі рішення апеляційного суду, який став на сторону Одеської міськради.

Постанова Верховного Суду дала прокуратурі, яка представляє інтереси міськради, можливість просити суд переглянути рішення щодо права власності на вказану ділянку.

Справа знову розглядалася судами неодноразово, поки у січні цього року госпсуд таки скасував держакт фірми «Файн» на ділянку і визнав продаж землі фірмі «Марина-Клуб» недійсним. Суд наголосив, що міськрада не ухвалювала рішення про продаж ділянки фірмі; ТОВ «Файн» отримало її на підставі рішення суду, яке у подальшому було скасоване.

Правда, суд не зміг зобов’язати фірму «Марина-Клуб» повернути ділянку міськраді, оскільки земля знову була перепродана і теперішнім її власником є ТОВ «Юридична фірма «Центавр».

ТОВ «Файн» подало апеляцію на це рішення госпсуду і, як виявилося, успішно. Апеляційний суд у квітні цього року відхилив клопотання прокуратури про перегляд справи за нововиявленими обставинами. Він дійшов висновку, що прокуратура пропустила строк на подання відповідної заяви.

Засновниками ТОВ «Марина-Клуб» є Олександр Врублевський, Станіслав Хоменко і ТОВ «Фінансова група «Північний Альянс», засновником якого є кіпрська компанія «Неволд Інвестментс Лімітед» (Nevold Investments Limited).

ФГ «Північний Альянс» зареєстроване за однією адресою з ТОВ «Файн» – Одеса, пл. Катерининська, 4. Директором фірми «Файн» є Володимир Курочка, який причетний до виведення з комунальної власності Одеси ряду будівель

Нинішніми засновниками ТОВ «Юридична фірма «Центавр» є фірма «Марина-Клуб» і Дмитро Фірсов.

У свою чергу юрфірма «Центавр» разом із Олександром Продаєвичем і ПП «Адвокатська фірма «Легіон» є співзасновниками ТОВ «Регіональне Юридичне Агентство». Олександр Продаєвич є племінником екс-судді Господарського суду Одеської області Валентина Продаєвича, а його батько Сергій Продаєвич зараз є членом виконкому Одеської міськради. Брати Продаєвичі причетні до виведення з комунальної власності ряду об’єктів у центрі Одеси у 2010 році.

За даними місцевих ЗМІ, до фірми «Марина-Клуб» був також причетний депутат Одеської облради від Партії регіонів Олександр Кравець.

Источник

Якщо Україна втратить Донбас

Автор прекрасно розуміє усю ризикованість того, про що він збирається писати. І все ж він вважає, що розвиток ситуації спонукає необхідність зокрема й такого обговорення.

Адже сьогодні, коли стоїть питання про життя або смерть України, ціна помилки може виявитися надзвичайно високою.

Події останніх тижнів показали: услід за втратою Криму, Україна фактично втратила контроль над більшою частиною території Донбасу.

Українські державні структури все ще забезпечують тут виплату зарплат і пенсій, але українські силовики вже нездатні захистити права й свободи громадян.

Українське телебачення для більшості місцевого населення вже недоступне.

Заблоковані прикордонні частини неспроможні ефективно протидіяти припливу "добровольців" з РФ.

Регіон стрімко перетворюється на кримінальний Мордор, де правлять бал убивці й мародери під російськими триколорами й прапорами "Донецької народної республіки" та "Луганської народної республіки".

Звісно, все це відбулося внаслідок ретельно й давно продуманої і здійсненої з усім можливим цинізмом спецоперації сусідньої держави, якій підіграли корумповані місцеві еліти, налякані перспективою відповідати за наслідки свого правління у всеукраїнському масштабі, і якій фактично не протидіяла не менш корумпована місцева міліція, контрольована цими елітами.

Але водночас будьмо відверті: спецоперація не мала б такого успіху без активної підтримки значної частини населення регіону. Ці люди готові - інколи за плату, інколи з суто ідейних міркувань - блокувати БТРи українських силовиків і ставати живим щитом перед "зеленими чоловічками" - благо, всі вже зрозуміли: в цивільних українці не стріляють.

Особлива "ментальність Донбасу", що сягає корінням часів хаотичного заселення цього індустріального регіону, зробила його своєрідною "українською Вандеєю", електоральною опорою спершу комуністів, потім "регіоналів".

Нагадаємо про Вандею – вбогі й гноблені селяни цієї французької провінції за часів Великої революції щиро і не з примусу вмирали за своїх гнобителів і вбивали тих, хто хотів зробити їх вільними.

Усі без винятку соціологічні опитування останнього часу фіксували на Донбасі лояльну проукраїнську більшість (понад половина населення) і антиукраїнську меншість (близько третини). Однак в умовах російської спецоперації меншість виявилася пасіонарною і вкрай агресивною, а більшість – у масі своїй заляканою й інертною.

У цьому сенсі "пунктом неповернення" стало, очевидно, не захоплення Донецької ОДА чи прибуття "Стрілка" з його людьми в Слов’янськ, а те, коли ще в середині березня місцева міліція дозволила трьом сотням бандитів, озброєних тоді ще не автоматами, а битами й заточками, жорстоко розігнати багатотисячний мітинг прибічників єдиної України в обласному центрі. 

В цих умовах військова операція проти терористів на Донбасі не лише виправдана з погляду міжнародного права, але й зумовлена елементарними питаннями безпеки держави в цілому.

Українські хлопці вмирають у Слов’янську, Краматорську й Маріуполі насамперед за те, щоб російські бойовики не почали завтра тероризувати людей і поза межами Донбасу.

Але скажімо собі правду: за настанови "за будь-яку ціну берегти цивільних"  українська АТО могла хіба що призупинити розповзання гангрени, але в жодному разі не знищити її джерело.

Сьогодні українські силовики навчилися вже вбивати засланих диверсантів і відбивати будівлі – але вони не можуть їх втримати, опинившись серед юрми "мирних" посібників терористів. І в Краматорську, і в Маріуполі вони відтак змушені були повертатися на вихідні позиції, залишивши місто на поталу бандитів...

Сьогодні повернення в регіон спокою й законності порівняно малими жертвами й зусиллями вже неможливе. Україна муситиме по-справжньому воювати за Донбас - можливо, що не лише з місцевим "ополченням", але й з регулярною російською армією.

Тому і влада, й суспільство повинні чітко зрозуміти: чи можлива в такій війні перемога? Чи є для неї ресурси? Яку ціну доведеться заплатити всім нам?

На основі чесних відповідей на ці запитання слід розглянути й інший варіант: евакуювати з Донбасу всіх, для кого життя в ДНР і ЛНР є засадничо неможливим, і, констатувавши фактичне захоплення цієї частини де-юре суверенної української території проросійським криміналітетом, відгородитися від сірої кримінальної зони чимось в ідеалі схожим на мур на межі Ізраїлю й Палестини.

Паралельно слід спробувати передати кілька громад і районів з проукраїнськими настроями, як-от північ Луганщини, під юрисдикцію сусідніх українських областей. І спробувати на основі широкої міжнародної підтримки не допустити прямої анексії Донбасу Москвою за кримським сценарієм, а відтак перевести конфлікт на рівень "замороженого", - на кілька років, а то й десятиліть.

Паралельно треба створити для цієї території умови ведення господарської діяльності за зразком кримських, - аби місцеві олігархи тяжко пошкодували про свою зраду.

Отже, чи можлива військова перемога України над терористами?

Так, але за однієї умови: Росія перестає засилати на Донбас своїх бойовиків, припиняє ідеологічну обробку місцевого населення, реально починає дотримуватися букви й духу женевських домовленостей. Чи реально це? Здається, вже ні.

Відтак Україна змушена буде без кінця класти людей на чергових сепаратистських блокпостах. Якщо ж Росія таки вторгнеться, то ефективно протидіяти агресорові на території, де значна частина населення цього агресора підтримує, буде тим більше неможливо... 

Що втрачає Україна разом із Донбасом, з якими проблемами натомість зіштовхується? 

По-перше, вона втратить майже 15% свого ВВП і великі природні ресурси, насамперед – знамениті поклади вугілля. Це збільшує ймовірність її дефолту – адже обсяг боргу залишається тим самим, а умови для його обслуговування й повернення суттєво погіршуються.

По-друге, держава неминуче зіштовхнеться з проблемою облаштування щонайменше десятків тисяч біженців.

Ітиметься не лише про українських активістів, яким сьогодні сепаратисти розрізають животи і зішкрябують з тіла битим склом татуювання "Слава Україні!" Ітиметься й про багатьох людей, чиє існування в ДНР і ЛНР втрачає сенс: ну навіщо цим "республікам" Донбас-опера, європейського рівня університет, академічний ботсад чи Фізико-технічній інститут імені Галкіна?

Масово тікатиме й просто активна молодь, для якої європейська Україна обіцятиме значно більші перспективи, аніж сіра кримінальна зона Донбасу чи напівтоталітарна путінська Росія.

Варіант прямої анексії Донбасу Москвою, яка могла б ці інституції підтримувати, сьогодні виглядає все ж менш ймовірним.

По-третє, ДНР і ЛНР завжди залишатимуться територією, з якої на територію України проникатимуть як "зелені чоловічки", так і банди звичайних жорстоких кримінальників без жодного ідеологічного забарвлення. Сьогодні на руках мешканців Донбасу опинилася неймовірна кількість бойової зброї...

Однак слід чесно сказати: продовження "війни за Донбас" цих ризиків зовсім не знімає. В зоні бойових дій промисловість швидко прийде в занепад, і Україна, не отримуючи податків із зупинених підприємств, водночас змушена буде виплачувати пенсії "мирним" бабусям, з-за чиїх спин убиватимуть наших силовиків.

Проблема біженців так само лишень загостриться. І облаштування "стіни" по східній межі Запоріжжя, Дніпропетровщини й Харківщини, залишаючись критично неминучим, зробиться більш проблематичним – війна відтягуватиме на себе значні ресурси.

Водночас слід чесно визнати: відхід з Донбасу зовсім не означатиме припинення війни. Але захоплювати адмінбудівлі в інших регіонах "зеленим чоловічкам" буде значно складніше – готових закривати їх своїм грудьми "мирних бабусь" тут уже обмаль.

Відтак українські силовики матимуть змогу гранично жорстко реагувати на появу терористів – і ліквідовувати їх до того, коли вони встигнуть накоїти великої біди...

Визнаймо й інше: втративши Донбас, Україна водночас і здобуде шанс уперше стати більш-менш консолідованою щодо ключових питань свого дальшого розвитку.

Звісно, регіональні відмінності збережуться, харків’яни й одесити не сприйматимуть світ так, як кияни чи галичани – і однак це будуть уже неантагоністичні відмінності, й держава значно легше зможе реалізувати свій європейський, і, що не менш важливо, євроатлантичний вибір.

Зрозуміло: нам усім ближчими роками буде надзвичайно складно.

Україна муситиме привчитися існувати з думкою про те, що над нею весь час нависатиме цинічний і безжальний ворог, який прагне її знищити.

Ми муситимемо дуже довго жити  під загрозою вторгнення. Так, як Тайвань. Чи Ізраїль. З обов’язковим призовом до війська всіх без винятку здорових хлопців, і, дуже можливо, дівчат. З однозначною реакцією суспільства на тих політиків, які стають на шлях державної зради.

А цього так само неможливо реалізувати, маючи великий регіон, де за державну зраду сьогодні, строго кажучи, слід судити кожного четвертого, і де оголошену на початку березня мобілізацію навіть не намагалися проводити...

Автор, на відміну від більшості киян, мав змогу бачити майже весь Донбас, побувавши в більшості міст Донеччини й Луганщини. Автор має величезний пієтет до цієї по-своєму красивої землі – і колосальне почуття провини перед тими працьовитими, чесними й патріотичними донеччанами й луганцями, яких Україна сьогодні вже нездатна захистити.

Але автор воліє послуговуватися не гаслами, а аргументами й розрахунками. А вони, на жаль, ведуть сьогодні саме до таких висновків.

І насамкінець. Україна просто зобов’язана буде таки конфіскувати активи політиків і олігархів, винних у кривавій драмі Донбасу, й використати їх для облаштування тих луганчан і донеччан, які цього бажатимуть, на нових і безпечних землях. 

Источник